Трансфертне ціноутворення – це одна з найбільш актуальних та складних тем у сфері податкового обліку та планування. Трансфертне ціноутворення стосується визначення цін на товари, послуги, інтелектуальну власність або інші об’єкти, які передаються між пов’язаними особами, наприклад, філіями однієї корпорації. Трансфертне ціноутворення може впливати на розподіл прибутку між різними юрисдикціями, а також на ризик податкових перевірок та санкцій. У цій статті ми розглянемо основні поняття, принципи, методи та документацію, пов’язану з трансфертним ціноутворенням, а також дамо приклади застосування трансфертного ціноутворення в практиці.
Трансфертне ціноутворення – це процес встановлення цін на товари, послуги, роялті, проценти та інші операції між пов’язаними особами, які належать до однієї транснаціональної корпорації або групи компаній. Трансфертне ціноутворення має важливе значення для оподаткування прибутку таких суб’єктів, оскільки воно впливає на розподіл прибутку між різними країнами, де вони здійснюють свою діяльність.
Трансфертне ціноутворення також може бути використане для оптимізації податкового навантаження, шляхом перенесення прибутку в країни з низькими податковими ставками або пільгами. Однак, трансфертне ціноутворення повинно відповідати певним правилам та принципам, які встановлюються національними та міжнародними нормативними актами. Основним міжнародним документом в галузі трансфертного ціноутворення є Керівництво Організації з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) про трансфертне ціноутворення для транснаціональних корпорацій і податкових органів, яке було вперше опубліковано в 1995 році і оновлено в 2022 році. Керівництво ОЕСР містить рекомендації щодо застосування принципу “витягнутої руки” (армс-ленгт принцип), методів трансфертного ціноутворення, порівняльного аналізу, документації та інших аспектів. Більшість країн, включаючи Україну, визнають Керівництво ОЕСР як авторитетне джерело по трансфертному ціноутворенню.
Коли застосовується трансфертне ціноутворення?
Трансфертне ціноутворення застосовується, коли між пов’язаними особами здійснюються контрольовані операції. Контрольовані операції – це операції з продажу або купівлі товарів, послуг, інтелектуальної власності або інших об’єктів, які впливають на обчислення податкового обов’язку суб’єкта господарювання. Пов’язані особи – це особи, які мають взаємний вплив або контроль одна над одною, або які перебувають під впливом або контролем однієї третьої особи. Взаємний вплив або контроль може бути прямим або опосередкованим, формальним або неформальним, правовим або фактичним.
Згідно з Податковим кодексом України, пов’язаними особами визнаються:
- Суб’єкти господарювання, у яких один суб’єкт господарювання безпосередньо та/або опосередковано володiє 20 i бiльше вiдсоткiв статутного капiталу i/або голосiв iншого суб’єкта господарювання.
- Суб’єкти господарювання, у яких одна особа безпосередньо та/або опосередковано володiє 20 i бiльше вiдсоткiв статутного капiталу i/або голосiв кожного з цих суб’єктiв господарювання.
- Суб’єкти господарювання, у яких одна особа безпосередньо та/або опосередковано призначає або може призначати половину чи бiльше керiвникiв чи членiв наглядових органiв кожного з цих суб’єктiв господарювання.
- Суб’єкти господарювання, у яких одна особа є керiвником чи членом наглядового органу кожного з цих суб’єктiв господарювання.
- Суб’єкти господарювання, у яких одна особа безпосередньо та/або опосередковано отримує 20 i бiльше вiдсоткiв загального розмiру доходу кожного з цих суб’єктiв господарювання.
- Суб’єкти господарювання, у яких одна особа безпосередньо та/або опосередковано бере участь у фiнансуваннi кожного з цих суб’єктiв господарювання на рiвнi 20 i бiльше вiдсоткiв їх власного капiталу або забезпечує 20 i бiльше вiдсоткiв їх потреби в кредитах.
- Суб’єкти господарювання, у яких одна особа безпосередньо та/або опосередковано встановлює або може встановлювати умови дiяльностi кожного з цих суб’єктiв господарювання або впливати на їх результати.
- Суб’єкти господарювання, у яких одна особа є членом сiм’ї керiвника або члена наглядового органу кожного з цих суб’єктiв господарювання. Членами сiм’ї вважаються батьки, дружина (чоловiк), дiти, брати, сестри, дiдусь, бабуся, онуки, прадiдусь, прабабуся, правнуки, усиновлювачi, усиновленi, опiкуни, пiдопiчнi, свати, золовки, деверi, шурини, зять, невiстка, тестi, свекруха, зведенi брати, зведенi сестри, пасинки, падчерки.
- Суб’єкти господарювання, у яких одна особа є нерезидентом, а iнша особа є резидентом, якщо вони мають мiсцезнаходження в однiй країнi або в країнах, якi мають спiльну державну межу, або якщо вони входять до складу однiєї групи компанiй.
- Суб’єкти господарювання, у яких одна особа є нерезидентом, а iнша особа є резидентом, якщо вони мають спiльну дiяльнiсть, пов’язану з використанням iнтелектуальної власностi, або якщо вони мають спiльнi iнтереси, що впливають на їх дiяльнiсть.
Суб’єкти господарювання, у яких одна особа є нерезидентом, а iнша особа є резидентом, якщо вони мають угоди або умови, якi вiдрiзняються вiд угод або умов, якi мали б укладати або встановлювати незалежнi особи в аналогiчних обставинах.