Трансфертні ціни – це ціни, які встановлюються на товари, послуги або фактори виробництва, що переміщуються між пов’язаними особами. Трансфертні ціни є об’єктом контролю фіскальних органів держави.
Це найпоширеніша схема міжнародного податкового планування, спрямована на мінімізацію сплачуваних податків. Основним міжнародним документом в галузі податкового регулювання трансфертного ціноутворення є керівництво Організації з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) 1995 року «Про трансфертне ціноутворення для транснаціональних корпорацій і податкових органів». В січні 2022 року вийшло оновлене видання цього керівництва.
Пов’язаними особами вважаються:
- Юридичні особи, одна з яких володіє часткою в статутному капіталі іншої
- Юридичні особи, які перебувають під спільним контролем
- Фізичні особи, які володіють часткою в статутному капіталі юридичної особи
- Фізичні особи, які перебувають під спільним контролем з юридичною особою
Трансфертні ціни можуть відрізнятися від ринкових цін, тобто цін, за якими аналогічні товари, послуги або фактори виробництва продаються на незалежному ринку.
Існує декілька причин, чому використовуються трансфертні ціни:
- Перерозподіл прибутку між пов’язаними особами. Це може бути вигідно, якщо в одній країні податки на прибуток вищі, ніж в іншій.
- Оптимізація витрат. Наприклад, компанія може продавати товари своїй дочірній компанії за зниженою ціною, щоб зменшити свої податкові зобов’язання.
- Стратегічні цілі. Наприклад, компанія може використовувати трансфертні ціни, щоб стимулювати розвиток нового ринку або витіснити конкурента.
В Україні існує спеціальне законодавство, яке регулює питання трансфертного ціноутворення. Це Податковий кодекс України та Правила визначення ціни для цілей оподаткування.
Згідно з цим законодавством, платники податків зобов’язані документувати трансфертні ціни та обґрунтовувати їх відповідність ринковим цінам.
Неправильне визначення трансфертних цін може призвести до додаткових податкових зобов’язань, а також до штрафних санкцій.